Для початку згадаємо епізод з відомої радянської кінокоме­дії про пригоди Шурика: один з героїв фільму у виконанні Юрія Нікуліна, лежачи на животі, зупиняє просвітницьку промову ліка­ря про жахи ящура фразою: «Короче, Склифософский!».

Не певен, що всі глядачі можуть твердо сказати, кого мав на увазі персонаж Нікуліна. Ті, хто частіше відвідує Росію, можуть згадати, що у Москві є лікарня під цим іменем. Справді, Мос­ковський інститут швидкої медичної допомоги носить ім’я Ми­коли Васильовича Скліфософського, нашого земляка, який у XIX ст. працював у Харкові, Одесі, Києві, багато зробив для російсь­кої медицини, зокрема, хірургії. Похований у Полтаві, тут же йо­му споруджено пам’ятник.

Нас у даному випадку цікавить суто мовний аспект: простий лікар був названий ім’ям знаменитого хірурга (та ще й з дале­кого минулого). Приклади вживання власних назв на позначен­ня людей, а також предметів, механізмів, процесів тощо, досить часто побутують як у розмовній мові, так і в художній творчос­ті. Причому, писатися власна назва з переносним значенням мо­же і з великої, і з малої літери, в лапках і без них: справжній Шаляпін (про талановитого співака), рентген (апарат), «мерседес» (автомобіль), наган (зброя) і под.

Пропоную читачам тижневика короткий огляд семантики (значення) і джерел походження таких слів.

Почнемо розгляд загальних слів, що пішли від власних. Най­більше тут назв людей. Цими назвами іменували колись людей, які виокремилися із загалу своїми якостями — фізичними (силою, зовнішністю, поведінкою, поставою тощо) чи духовними, моральними (розумом чи навпаки, талантом, здібностями): афродита,геракл, дон-жуан, ментор, меценат, феміда, панацея, квазімодо, хуліган, аякси і т. д.

Чималу кількість нараховують колишні власні назви, якими сьогодні іменують витвори рук людських. Чи не найпомітніше місце тут займають назви тканин: макінтош, бостон, шевйот, са­ван, тюль, маренго, мадеполам, кашемір, болонья, батист, крепдешин, каракуль тощо. Тематично близькі до цього ряду і на­зви фасонів одягу: реглан, болівар, галіфе, а також вид килима-гобелен. Чітко виокремлюється і підгрупа назв ручної вогнепаль­ної зброї: пістолет, кольт, маузер, наган, браунінг, вінчестер, монтекристо, берданка, «калашніков».

Помітне місце серед виробів посідають назви технічних ви­находів, пристосувань, механізмів тощо: ватман, кульман, брегет, морзе (апарат), дрезина, кардан, пульман, дизель, мартен, ципелін, цицеро і багато подібних, а також товари широкого вжит­ку: олів’є, бордо (вино), мокко (кава), рокфор (сир), одеколон і под. До згаданих вище назв хімічних елементів та гірських по­рід кількісно наближаються найменування одиниць виміру в нау­ці і техніці: цельсій, герц, ампер, джоуль, ом, вольт, ват, ерстед, кулон, кюрі і т. д.

Варті уваги і назви різних процесів типу бойкот, вандея, одіссея, ренесанс і под., ігор і змагань: регбі, дербі, марафон, танців: чарльстон, бостон, краков’як, полька, місцевості: голгофа, капітолій. Не втратили актуальності і найменування міфіч­них та казкових істот: левіафан, голіаф, пітон, цербер, химера, фенікс, хаос.

Джерелом походження одиниць даної групи є власні назви людей, починаючи від античних часів і кінчаючи сьогоденням: геракл, бойкот, рентген, ампер, фаренгейт, «калашніков» і т.д. Особливе місце займають загальні назви людей, що походять від імен літературних героїв: дон-кіхот, ловелас, тартюф, квазимодо, селадон та інші.

Цікаве походження деяких слів цієї групи. Актуальні в наш час особи — чоловіки і жінки з протилежними статевими ознака­ми — мають офіційну назву — гермафродити. Витоки даного сло­ва знаходимо в давньогрецькій міфології: у сина бога Гермеса і богині Афродіти закохалася німфа Салмакіда. Не досягши взаєм­ності, вона умовила богів виконати її останнє бажання — об’єд­нати їх тіла навіки. Що боги і зробили. Утворилася істота — напівчоловік-напівжінка.

Слову «хуліган» трохи більше ста років. Мешканець Лондона на прізвище Хуліган поводив себе у публічних місцях вкрай нахабно. З того часу вислів «поводити себе, як Хуліган» пере­йшов у інші мови, прізвище стало загальним словом.

Слово «франт» потрапило до нас з польської мови, так нази­вають модно одягнутого, надзвичайно чепурного чоловіка.Таким був парубок з чеським ім’ям Франті-шек. Очевидно, його надмір­на «модність» і глузливе ставлення оточуючих стало поштов­хом для скорочення імені чепуруна .

Бабусям і дідусям нинішньої молоді добре відоме слово «фріци», яким називали німців під час війни і ще довго після її закі-нчення у 1945 році. Це загальне слово пішло від німець­кого власного чоловічого імені Фріц і вживалося в районах колишнього Радянського Союзу, окупованих німцями. До речі, за­гальне слово «Івани» (в західному написанні «іуаш») має від­ношення до слов’янського чоловічого імені. В Західній Європі цим словом нарікають людину недалеку, обмежену.

Як відзначалося вище, назви науково-технічних відкриттів і винаходів походять від їх авторів. А ось тканини названі в ос­новному за місцем їх винаходу: тюль (район у Франції), каше­мір, мадеполам (в Індії), шевйот (в Шотландії), болонья (в Іта­лії), саван (в Ірані), бостон (в Англії). Між іншим, під «босто­ном» ще розуміють повільний вальс і картярську гру, але «бать­ком» останніх є американський мегаполіс Бостон. Одна із кре­пових тканин має назву крепдешин, що на французькій мові (сrере de Сhіnе) означає «креп із Китаю, китайський креп».

Популярні назви ручної зброї мають своїх винахідників та конструкторів в США (кольт, браунінг, берданка), Бельгії (наган), Росії («калашніков»); німецькі брати-зброярі дали маузер. Ім’я літературного героя А. Дюма стало загальною назвою сис­теми малокаліберних рушниць і пістолетів під назвою монте­кристо. Слова пістолет і вінчестер походять від назви міст, де вони були сконструйовані — відповідно в Італії і Англії.

Походження назви косметичного засобу одеколон справді ін­тернаціональне: саме слово походить з французької мови (eau de Cologne — вода з Кельна, кельнська вода), створив ці парфу­ми італієць Г. Фаріна у XVIII ст. в німецькому місті Кельн.

Іменем німецького фізика Г.-С. Ома названа одиниця елек­тричного опору — ом. А протилежна характеристика електрич­ного струму — електропровідність — утворена від зворотнього чи­тання прізвища відомого винахідника — мо.

Поширене сьогодні слово тариф, вірогідно, пішло від назви містечка-порту Тарифа на півдні Іспанії, заснованого ще у VIII ст. арабами і де не бралося мито за стоянку суден.

Процес переходу загальних слів у власні назви характеризу­ється великою розмаїтістю, яка диктується як переважною чи­сельною більшістю перших, так і, логічно, багатшими можливо­стями їх контактування. Будь-які реалії нашого життя можуть стати об’єктом іменування саме загальними словами, словоспо­лученнями чи навіть цілими реченнями. Найбільш наочний при клад цього — наші прізвища: Коваль, Гончар, Дубина, Поліщук (житель Полісся), Бродський (від назви міста Броди), Небаба, Тягнирядно, Вернидуб, Неїжсало і т. д. (див. «Просто», № 20).

Справжнім полігоном для «вживлення» загальних слів у сфе­ру власних імен слугують географічні назви (топоніми), які фіксують найменування найрізноманітніших населених пунктів, вод­них об’єктів, гірських систем, місцевостей тощо. Причому, знач­на частина топонімів складається з двох або трьох компонентів: Нижній Новгород, Тихий океан, Малий Кавказ, Великий бар’­єрний риф і под. Певен, що читачі тижневика самі можуть на­вести десятки схожих прикладів по нашій області, зокрема, з оз­наченнями «верхній — нижній», «старий — новий», «великий-малий».

Чимала кількість українських населених пунктів демонструє чіткий зв’язок із загальновживаною лексикою: Ізюм, Антрацит, Городок, Марганець, Гайворон, Рівне, в тому числі багато дво­кореневих типу Конотоп, П’ятихатки, Золотоноша. Маємо ми набір незвичних назв, екзотичність яких стерлася як наслідок їх активного і тривалого використання: Красний Луч, Біла Церква, Жовті Води, Кривий Ріг, Гола Пристань тощо.

Варто додати, що до власних назв відноситься також будь-який шар загальновживаної лексики, що утворює найменування літературних та музичних творів, офіційних установ і організа­цій (Верховна Рада, Національні збори, Білий дім, Державна Дума, Малий театр, ООН і т. д.), сузір’їв, вулиць (Космічна, Сталеварів), базарів (Привоз, Осокори, Критий, Великий), страв і напоїв.

Схожі мовні процеси відбуваються в сучасних умовах пос­тійно. Так, наприклад, спеціалісти з нерухомості активно торгу­ють «сталінками» і «хрущовками» — квартирами з відповід­ними характеристиками. Походження даних слів досить прозо­ре, тому і не вимагає ніяких пояснень. Подібну ситуацію має­мо і з «кравчучкою» — суто українським «винаходом», який означає компактний візок для ручного транспортування закуп­лених на базарі товарів. Дане загальне слово походить від вла­сного прізвища першого Президента незалежної України Лео­ніда Кравчука.

Як показують вище наведені приклади, взаємодія загальної і власної лексики — процес постійний і активний. Це — вічний пульс живої народної мови.